Будівлі




				Церква Святого Духа і будинок Греко-Католицької Духовної Семінарії, переіменованої за ректорату о. проф. Йосифа Сліпого в Українську Богословську Академію,зародок Українського Католицького Університету




	Семінарійна каплиця, розписана маляром Петром Холодним і посвячена у 1929 р. митрополитом Андреєм Шептицьким

Зліва:		Каплиця Львівської Архиєпархіальної Семінарії Святого Духа

Справа:		Іконостас церкви Святого Духа Львівської Духовної Семінарії




	Каплиця Львівської Богословської Академії




				Львівська Богословська Академія, 2002р.




				Церква Св. Софії у Римі та будівля Українського Католицького Університету ім. св.Климентія, який був заснований кардиналом Йосифом Сліпим




				Будівництво Українського Католицького Університету тривало в 1964-1966 рр. Другого жовтня 1966 р. відбулось посвячення приміщення. Поступово тут розмістились молитовниця, бібліотека, архів, музей і приміщення для викладів. Після цього в 1967 р. розпочато будову храму Св. Софії, яку було закінчено в червні 1969 р.




				Папський нунцій Микола Етерович оглядає місце під майбутню будову УКУ у Львові

У 1783 р. Греко-Католицька Генеральна Духовна Семінарія розташовувалась в приміщенні колишнього монастиря домініканок. Вона охоплювала комплекс будинків на тодішньому Галицькому передмісті навпроти Єзуїтської брами, між вулицями Широкою, пізніше Коперника, Сикстуською і Словацького.

З часом старі будинки розібрано, крім костела з вежею, внутрішню частину якого перебудовано згідно з вимогами східного обряду.

У 1887 р. на місці частини розібраних будинків споруджено головну пошту, а на інших вибудувано двоповерхові будинки Духовної Семінарії. Двоповерховий будинок простягався прямокутником від вул. Коперника 36, головної пошти та Сикстуської 39. Після Першої світової війни половину будинків займала Духовна Семінарія, а другу половину – бурса (пізніше гімназія) Малої Семінарії.

У 1934-39 рр., коли кількість студентів сягала понад 360, ректорат був змушений винаймати додатково інші будинки для нічлігу студентів(вул. Валова 4, вул.Словацького 21). З ростом Богословської Академії влаштовано 4 викладові зали, бібліотеку під вежею і кімнату з підручною бібліотекою. Одну більшу викладову залу розмальовував маляр Ковжун (це було місце, де відбувалися імпрези). В саду від вул. Сикстуської був малий будиночок з прибудівлею, який служив їдальнею (розрахований на 300 осіб). Перед мурами в саду була гарна статуя Матері Божої, а під арками пам’ятник засновникові Богословської Академії Митрополитові Андреєві.

У будівлях Духовної Семінарії були дві святині: церква Святого Духа, доступна для вірних, та каплиця – виключно для мешканців Семінарії.

Церква Святого Духа (колишній римо-католицький костел) з вежею в стилі барокко була побудована на початку XVIII ст., і при перебудовах будинку домініканського монастиря костел залишився без змін. Відомо лише, що було встановлено іконостас, поставлено крилоси та проповідальницю. Вхід до церкви був зі сторони вул. Коперника, а бічні входи – безпосередньо з коридорів на хори з першого поверху і з партеру. Варто згадати, що в церкві Святого Духа були цінні пам’ятки із Скиту Манявського.

Ректор Академії о. д-р Й. Сліпий, розуміючи виховний вплив відповідного оточення для студентів, задумав розмалювати академічну каплицю в традиції української іконографії. Цю справу було доручено талановитому митцю Петру Холодному. Праця над розмалюванням каплиці тривала 2 роки і була виконана “темперою”.

15 вересня 1939 р. церква Святого Духа, бібліотека Богословської Академії та Богословського Наукового Товариства була зруйнована німецькою бомбою. Завдяки старанням ректорату будинок вдалося відновити, однак церкву не вдалося відбудувати через військові дії. Залишились тільки проекти відбудови церкви переможців конкурсу 1942 р.(першу нагороду у конкурсі одержав Євген Нагірний)

“Собор” 1946 року став початком насильницької ліквідації Греко-Католицької Церкви. За радянських часів будівлі Академії були передані університету ім. Івана Франка(тепер там знаходиться географічний факультет).

У 1963 році після 18 років ув’язнення до Риму повернувся глава УГКЦ Йосиф Сліпий. Одним з перших його декретів стосувався заснування Українського Католицького Університету в Римі. Потреба богословської освіти для греко-католиків, які опинились в еміґрації, а також необхідність збереження науково-навчальної інституції зумовили створення цього закладу. Будівництво Українського Католицького Університету в Римі тривало в 1964-1966 рр. Будівля займає понад 10 000 м2 і включає 2 молитовниці, музей, бібліотеку, архів, їдальню, 4 аудиторії та комфортні житлові кімнати для викладачів та студентів. В окремому приміщенні живуть монахині василіанки, які допомагають в упорядкуванні всіх приміщень. Завдяки старанням Кир Йосифа Сліпого було збудовано університетську церкву Св. Софії на основі плану київської Софії (1967-1969 рр.).

У 1991 р. в період виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви з благословення містоблюстителя митрополита Володимира Стернюка була відновлена діяльність Семінарії. На жаль не було змоги отримати назад історичні приміщення у м. Львові, і тому з благословення блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського життя Львівської Духовної Семінарії було продовжено в селищі Рудно біля Львова. Отримаши у спадок літній піонерський табір „Гренада“, семінаристи змушені були поновлювати запущені старі приміщення, щоб створити хоча б мінімальні умови для життя й діяльності Семінарії.

У вересні 1994 р. Богословська Академія відновила своє існування. Спочатку це були невеликі приміщення дитячого садочка, арендовані по вул. Клепарівській. Згодом міська влада надала дозвіл на довготривалу аренду приміщень школи №14, які були в аварійному стані. Завдяки старанням ректорату та зусиллями багатьох меценатів напівзруйновані приміщення перетворились у прекрасні навчальні аудиторії. Від моменту свого заснування колишня австрійська будівля мала приміщення церкви. У радянський період місце святині використовувалось як спортивний зал. Сьогодні це місце для молитви, для зустрічі з цікавими людьми з усього світу.

У червні 2001 року під час перебування Святійшого Отця в Україні було посвячено місце під будівлю майбутнього Університету (по вул. Стрийській) та нової Семінарії (по вул. Хуторівка). Довготривала мрія Митрополита Андрея, проголошена ще на сесії Австрійського парламенту у 1905 р. реалізувалася майже через 100 років. Майбутні будівлі проектуються з врахуванням найсучасніших вимог до облаштування навчальних закладів.