Мати Єлизавета (Аліція) Поппе - засновниця і настоятелька Згромадження сестер милосердя св.Вінкентія в Україні.
Згромадження сестер милосердя св. Вінкентія в часі підпілля з настоятелькою с.Аліцією Поппе. Львів, 19.07.1953 р.
|
|
Ліквідація державною владою монастирів відбувалася планомірно і протягом 1946-1949 рр. Останніми були закриті чоловічий монастир ЧСВВ в Гошеві (1950) та жіночі монастирі сестер студиток в Якторові (1949) і сестер ЧСВВ в Суховолі (1952).
У підпіллі чернече життя мало свої особливості, неповторний досвід виживання в катакомбних умовах. На зміну чернечому одягу прийшов цивільний. Монахи й монахині працювали вчителями, медиками, а то й звичайними робітниками, таємно виконуючи своє духовне служіння. З огляду на переслідування, монахи й монахині часто змушені були проживати невеликими групами по 2-3 особи у помешканнях мирян греко-католиків. Тому підпільний монастир існував там, де проживало принаймні кілька осіб чернечого стану. Попри важкі умови функціонування монастирів, ченці намагалися дотримуватись певного розпорядку дня в катакомбній обителі. Окремі чоловічі чини, як правило, опікувалися жіночими згромадженнями: (відправляли Літургії, уділяли Св. Тайни, сповідали, навчали). Єромонахи ЧСВВ у підпіллі обслуговували сестер василіянок, сестер служебниць, сестер мироносиць, сестер Пресвятої Родини. Редемптористи душпастирювали серед сестер св. Вінкентія, сестер св. Йосифа і сестер ЧСВВ. Студити опікувалися сестрами Студійського Уставу.
Особливих відмінностей у місіях або апостоляті сестер різних згромаджень у підпільний час не існувало. Всі вони здебільшого катехизували й готували дітей і дорослих до хрещення та сповіді, допомагали хворим і самотнім людям похилого віку, організовували таємні богослуження і інформували про них вірних, розповсюджували молитовники та релігійну літературу, переховували Святі Тайни.
|
