|
|
08.08.1926 р.
народився у Бориславці Перемишльського повіту в багатодітній сім’ї.
Після 6 класів початкової школи в рідному селі закінчив 2 класи Перемишльської гімназії в 1942-43 роках, паралельно відвідуючи лекції в Перемишльській Духовній семінарії.
1945 р.
закрито семінарію. Павло Василик повертається в родинне село Бориславку.
Листопад 1945 р.
разом з родиною був депортований в с. Бариш Бучацького р-ну Тернопільської області.
1945-1947 рр.
проживає у Львові, допомагає УПА.
1947 р.
арешт у Львові. Засуджений на 10 р. “исправительно-трудових колоний“ та 5 р. позбавлення прав.
Табори 1947-1955 рр.:
Тюрма на Лонцького у Львові — м. Миколаїв Львівської обл. — м. Челябінськ — Саткіно, Уфа (1949 р.) — м. Джезказган Казахської РСР (1950)— Спаські табори Казахської РСР (1951-1952) — табір Ольжерас Кемеровської обл. Алтайського краю (1953) — м. Омськ (1953-1955).
1.01.1950 р.
отримав дияконські свячення у таборі в Джезказгані від єпископа Новікова-Маковського, єзуїта, що мав право здійснювати релігійні практики в східному обряді. Як диякон відправляв Вечірні, Утрені, молебні, акафіст, готував все до Служб Божих (навіть одного разу склав графік для священиків, хто, де і коли має відправляти), а також на прохання священиків говорив проповіді, за що був неодноразово покараний.
Грудень 1955 р.
звільнений і етапом відправлений на спецпоселення в с. Новоалександрівка Красноярського краю. Працював на тваринницькій фермі.
Червень 1956 р.
отримав звільнення і повернувся додому.
18.11.1956 р.
був рукоположений владикою Миколаєм (Чарнецьким) у Львові.
1956-1959 рр.
активна душпастирська праця на теренах Галичини, Закарпаття. Відкриті багатолюдні відправи в с. Надорожна Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл.
22.01.1959 р.
вдруге заарештований в м. Івано-Франківську. Після трьох місяців слідства був засуджений по ст. 7 ч.1 до 5 років позбавлення волі (за “розпалювання міжконфесійної ворожнечі та зберігання неозначеної кількості антирадянської літератури релігійного характеру“).
1959-1964 рр.
відбуває покарання в Мордовських таборах. У 1960-1962(1963) рр. перебуває в експериментальному таборі для політичних в’язнів, серед яких були віруючі різних конфесій. Разом з ним там відбував ув’язнення і митрополит Йосиф (Сліпий).
1964 р.
звільнений. Продовжив далі своє проповідницьке місійне душпастирство, закликаючи мирян ставати в обороні своєї віри.
01.05.1974 р.
висвячений на єпископа владикою Йосафатом Федориком, ЧСВВ. В цей час офіційно працює заготівельником лікарських рослин Львівського аптекоуправління. Проводить активну душпастирську працю, навчає кандидатів до священства, рукополагає молодих священиків.
04.08.1987 р.
підписує разом з 23 греко-католицькими священиками і 150 мирянами першу заяву, звернену до Папи Римського Івана Павла II і генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова про те, що вони офіційно виходять з підпілля і закликають Папу підтримати всіма можливими способами УГКЦ в СРСР.
Літо 1988 р.
відправляє велелюдну Архиєрейську Літургію в Зарваниці з нагоди святкування 1000-ліття Хрещення України.
1987-1989 рр.
бере активну участь у різноманітних акціях до леґалізації УГКЦ, зокрема в двох офіційних поїздках підпільних єпископів до Москви.
1989-1993 рр.
єпископ-помічник Івано-Франківський.
1993-2001 рр.
єпископ-ординарій новоствореної Чернівецько-Коломийської єпархії.
|
