![]() |
| Схема єпископів |
| 17.01.1897 р. народився в с. Вільхівці Тячівського р-ну в священичій родині. Початкову освіту здобув у рідному селі. Закінчив Мараморош-Сигетську католицьку (піаристську) гімназію. 1915 р. вступив до Ужгородської Духовної Семінарії. Направлений на навчання в Будапештський католицький інститут на теологічний факультет (1916-1920). 19.12.1920 р. рукоположений на священика владикою Мукачівської єпархії Антоном (Паппом). 1920-1922 рр. капелан єпископської резиденції. 1922-1923 рр. священик у с. Вільхівці. 1923-1924 рр. священик-помічник у с. Терново Тячівського р-ну. З 1924 р. духівник, професор канонічного права та історії Церкви в Ужгородській Духовній Семінарії. 1925 р. очолює новостворене місійне товариство ім. св. Йосафата. 1930 р. призначений папським капеланом. 1933 р. титулований каноніком (“папським шамбеляном і радником єпископської Консисторії“). 1934-1939 рр. ректор Ужгородської Духовної Семінарії. 1940-і рр. викладає моральне та пасторальне богослов’я в Ужгородській Духовній Семінарії. 1943 р. призначений папою Пієм XII папським домашнім прелатом. 1944 р. призначений генеральним вікарієм Мукачівської єпархії новохіротонізованим єпископом Теодором (Ромжею). 19.12.1944 (1945) р. таємно хіротонізований владикою Теодором (Ромжею). 10.02.1949 р. арештований. Переведений до Київської центральної тюрми МДБ УРСР на Короленка. 6.08.1949 р. засуджений згідно ст. 54-4 і 54-10 ч. 2 КК УРСР за антирадянську аґітацію і пропаґанду до 25 р. увя'знення з позбавленням громадських прав на 5 р. і конфіскацією майна. 1949-1956 рр. відбуває покарання в таборах Тайшета, Кемерово, де працює на будівництвах та шахтах. Вересень 1956 р. звільнений. Повернувся додому, підпільно душпастирює серед вірних. 7.01.1957 р. вдруге заарештований і засуджений на 5 р. примусових робіт без права повернення на Україну. З січня 1957 р. праця на копальнях в м. Караганді Казахської РСР. Проживав там до самої смерті, душпастирював серед вірних в Казахстані, висвячував священиків для Мукачівської єпархії та хіротонізував свого наступника — о. Івана Семедія у 1978 р. під час своїх короткочасних поїздок на Україну. 23.05.1983 р. помер у м. Караганді Казахської РСР. 28.04.1989 р. реабілітований посмертно. |