Проект: Образи сили духу: Жива історія підпільного життя Української Греко-Католицької Церкви 1946-1989 рр.

Історичний контекст

Серед багатьох тем радянського періоду, що викликають науковий інтерес, вирізняється історія підпільної Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). З 1946 по 1989 рр., опинившись поза законом, ця Церква змушена була пристосовуватись до умов, що під багатьма оглядами є безпрецедентними в історії християнства. При цьому вона спромоглася зберегти свою структуру, виплекати два покоління церковних проводирів і зберегти приховану, а то й явну й активну прихильність численних верств населення в умовах тоталітарної держави, яка цілеспрямовано і систематично контролювала будь-які прояви релігійної діяльності. Від 1946 р. УГКЦ була не тільки найчисельнішою забороненою церковною спільнотою в світі. Вона була єдиною широко вкоріненою суспільною інституцією в Україні, що не підлягала контролю офіційних радянських установ. Наприкінці 1980-х рр. УГКЦ вийшла з підпілля достатньо сильною, щоб тепер відігравати визначну роль у релігійній, політичній та культурній сферах.

З часом на основі письмових документів, що зберігаються в архівах державних репресивних органів і досі доступні лише частково, буде написана традиційна історія релігії в марксистських тоталітарних суспільствах. Натомість теперішній момент дає історикові унікальну й неповторну можливість зібрати усний матеріал. При висвітленні певних питань усні свідчення не можуть заступити письмової документації, проте вони незамінні при аналізі ментальності, організації й щоденного побуту членів спільноти, які ретельно уникали створення та збереження потенційно інкримінуючих письмових документів.

Мета проекту

Архів аудіокасет ІІЦ розробляє цей дослідницький і архівний проект починаючи з 1992 р. Він зосереджується на систематичному зборі й критичному аналізові усних свідчень про релігійне життя українських греко-католиків у підпіллі. Проводяться інтерв’ю українського греко-католицького клиру, чернецтва і мирян, що представляють три покоління: перше, яке досягло зрілості ще до кінця Другої світової війни; друге, що принесло в підпілля досвід вільного життя Церкви, про яке пам’ятало з дитинства; і третє, чиє знайомство й ототожнення з УГКЦ відбулося в катакомбні часи. У центрі уваги Інституту – біографічні оповіді як звичайних, так і визначних діячів релігійного підпілля, їхні духовні переконання, засоби збереження та передачі християнських цінностей у сім’ї, спільноті й українському суспільстві загалом. Інститут розглядає "історію Церкви" per se, користуючись історичними, богословськими і соціологічними методами та критеріями. Він намагається осмислити досвід УГКЦ з внутрішньої, еклезіальної перспективи, ґрунтуючись на реаліях, які розкривають внутрішню динаміку та механізми, що протягом цього часу, всупереч зовнішнім репресіям, підтримували дух Церкви.

Методологічний принцип

Методологічний принцип усної історії змусив істориків звернутися до раніше нехтуваних джерел, таких як усні свідчення, матеріальна культура, візуальна іконографія та математична статистика. Ці джерела потребують застосування відповідних герменевтичних принципів.

Користуючись досвідом "усних істориків" у співпраці зі спеціалістами з радянської релігійної політики, Інститут розробив серію деталізованих питальників про життя єрархів, священиків, ченців і мирян, які враховують діахронічні зміни обставин, що відбулися в період з 1946 до 1989 рр.

Використання сучасних технічних досягнень

Комп’ютерна кімната ІІЦ За останні два роки проект живої історії УГКЦ вийшов на рівень сучасних технічних досягнень завдяки повній комп’ютеризації архіву. Над розробкою бази даних, що включатиме цифровий запис усіх інтерв’ю, транскрипції та скановані зображення документів і світлин, працюють на постійній основі двоє комп’ютерних програмістів. Ці взаємопов’язані файли будуть відкриті для доступу і миттєвого пошуку не тільки дослідникам ІІЦ, але й (контрольовано) користувачам Інтернету. Буде можливість здійснювати пошук за ключовим словом, датою чи ім’ям. Так, при набиранні дослідником гасла "Йосиф Сліпий" програма просканує текст усіх інтерв’ю, відшукає всі згадки про особу й утворить файл, куди виокремить усі зібрані відомості про нього і подасть їхнє резюме. Ці витяги можуть бути роздруковані або завантажені користувачем на свій комп’ютер. При бажанні він зможе зупинитися на будь-якому з витягів і почути реальний голос людини, яка оповідає про патріарха Йосифа. Програма також знайде всі документи і підписи під світлинами, де зображений Йосиф (Сліпий), навіть якщо це, скажімо, групова світлина з Мордовського трудового табору. Оскільки складні пошуки комбінації часто згадуваних осіб чи термінів можуть вимагати багато комп’ютерного часу, співробітники-програмісти створюють бібліотеку ключових слів, імен, подій і дат на основі інтерв’ю архіву. Архівами Інституту зможуть послуговуватися ті категорії користувачів, які здатні привернути увагу наукової та широкої громадськості до драматичних історичних подій: церковні історики, богослови, вчені-гуманітарії та соціологи, письменники, кінематографісти й художники. База даних буде доступною в режимі on-line поетапно з кінця 2003 р.: архів фото.

Основні підсумки 15 років реалізації проекту

Розшифрування інтерв'ю Проведених інтерв’ю 1921 Інтерв’ю проводились на основі дев’яти різних запитників, кожен з яких складається з 150 питань. Кожне інтерв’ю знаходиться в окремій папці разом з усією паперовою документацією щодо змісту й обробки даного інтерв’ю. Впорядковано інтерв’ю 1921 Впорядкування включає: пакетизацію матеріалу, що надійшов до ІІЦ, архівацію справи, сканування та фотовідбитки світлин, ксерокопії документів, розшифрування касет, що належать до інтерв’ю. Записаних аудіо касет 3236 Вмістимість касет– 60 або 90 хвилин. Кожна касета має стислу анотацію. Розшифрованих касет 3226 Розшифрування – це детальний (слово в слово) комп’ютерний набір тексту прослуханого інтерв’ю. Відредагованих інтев’ю 1340 Редакція здійснюється згідно з редакторськими правилами, які забезпечують мінімальне втручання у розповідь опитуваного, тобто звірені з аудіозаписом та стандартизовані і вивірені щодо пунктуації.

Зібрано й впорядковано

Опрацювання матеріалів що надійшли до музею ІІЦ Фотографій 5000 З кожної фотографії, що надійшла до ІІЦ, робиться фотокопія; фото сканується. Крім того оригінали повертаються оповідачеві (за проханням власника). Документів 722 Збірка документів включає матеріали з архівів Комуністичної партії, КДБ, органів радянської влади у справах релігії, а також численних особистих документів громадян, шкільні дипломи, грамоти про рукоположення, ордери на арешт, тюремні вироки, ухвали про депортацію, рішення про обшук та конфіскацію майна, документи про реабілітацію тощо. Колекція музейних експонатів 524 Початкова збірка музейних речей включає: літургійне опорядження, священичі ризи, рукописи, фотокопійовані Служебники та інші богослужбові книги, що використовувалися в підпіллі.